Володимир Кравценюк: Спілкування з командою – основа успіху

У живих розмовах мені часто доводиться розвінчувати міфи про політику. Однією із поширеніших є думка, нібито політика поза об’єктивами камер нудна. Гадаю, у більшості людей словосполучення “партійні збори” асоціюється з чимось монотонним і практично безтолковим. Зізнаюся, що більшу частину життя і сам так вважав. І напевно, у багатьох партіях так воно і є, особливо якщо говорити про партії олігархічні, чия робота зводиться до купівлі білбордів на трасах.

Однак політична діяльність у Радикальній партії Ляшка – це справжнє випробування усіх людських умінь водночас: і організаторських, і творчих, і навіть суто господарських. Тому і партійні збори тут – це не формальність, а дуже доречна нагода зібратися, поділитися досвідом із партійцями з інших областей, послухати кілька динамічних виступів і внести корективи у власні плани.

Днями я повернувся з форуму місцевих лідерів Радикальної партії. Розповідав там про нашу роботу з виборцями, зокрема в контексті виборів до ОТГ на Волині. Рік тому я був уперше на такому заході, а нині вже ділюсь досвідом та успішним кейсом, нашим підходом політичного стартапу та ідеєю Кола Відповідальних. І приємно, що соратники відзначають нас за наші успіхи – і кількісні, і якісні показники.

Окрім колег з інших областей та керівників виконавчого комітету РПЛ, послухав із задоволенням Джона Ловдала з Національного демократичного інституту (NDI). Він розповідав про важливість внутрішньопартійної комунікації – це була основна тема зустрічі. І це надважливе питання, яким варто перейматися всім керівникам усіх ланок у будь-яких колективах, не лише партійних. Як можна сподіватися досягнути разом успіху, якщо одне одного не чути і не розуміти?

 

Комунікація заради якісної роботи і свіжих ідей

Нагадаю, прийшов я у політику з малого бізнесу і тому пречудово знаю: третина (якщо не половина) проблем в навіть дрібних процесах через те, що хтось десь не достатньо чітко зрозумів чи промовчав там, де варто було би висловитися. Найпростіші речі на кшталт хто подає клієнту каву чи як ліпше повісити вивіску при вході, можна і треба упорядковувати. І часом дружня порада в плануванні дрібниць може дати несподіваний поштовх до успіху.

У великих компаніях внутрішня комунікація – це взагалі найслабше місце. Там кожен щось робить, але часто люди не розуміють навіщо. В результаті, у людей мало мотивації, а робочі процеси йдуть туго, компанії стають неповороткими у вирішенні саме дрібних речей, які з часом можуть вирішити долю усього бізнесу. Компанії, які живуть століттями, відрізняються від тих, які загинаються за 10-20 років, саме здатністю гнучко реагувати на зміни.

З партіями подібна історія. Багато політичних проектів в Україні швидко перетворюються на своєрідний новий КПСС, де верхи і низи – це паралельні реальності. Мій київський друг, який у 2000-их щиро підтримував політсилу однієї нинішньої претендентки на посаду президента, написав заяву на вихід звідти, коли зрозумів, що його думка не турбує навіть керівників його місцевого осередку.

Мене дуже тішить, що РПЛ поводить себе принципово інакше, що є майданчики для обміну досвідом, що керівництво дбає про підкованість і обізнаність партійців, що Лідер не з-за високої трибуни, а як і всі інші спікери, говорить з учасниками форуму, стоячи серед них. Пару місяців тому в партії проводили опитування щодо того, які саме листівки краще друкувати. Абсолютно раптово це стало настільки очевидним і природнім – просто спитати думку активу про агітацію, з якою він працює. Але як багато політсил так роблять? Напевно, лише ті, в яких є власна структура на місцях.

 

Під час свого виступу на форумі лідер РПЛ Олег Ляшко сказав мудру річ: “Не зважайте на соціологічні опитування. Вони змінюються. Яка буде соціологія – залежить виключно від вашої роботи”. Але хороша робота може бути лише тоді, коли ті, хто її робить, чують і розуміють одне одного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *